агонія зла

ні білий прапор, ні графіті "діти",

нас не врятують від чужих тварин.

вони кричали "зможем повторити",

а найтупіший взяв і повторив.

ні кулемети, ні німі пікети,

нас не зламають, лиш підсилять гнів.

той, що благав додому відпустити,

в нас ті ракети сам і запустив.

де був наш дім — палаюча земля,

де наші спогади — тепер лиш кров пропаща.

де наша мова — доти ми сім'я,

а де кацапи — сором і нещастя.

не наші ви брати, кати тай годі,

раби бездушної, невольної землі.

чому, коли нам щось не так — розколем,

а ви — маленькі люди, кволі, злі.

ваш "порятунок" вільної країни —

агонія гордині, заздрощів, гріха.

та скільки не кричи вам правду в очі

ви тихо приймете наказ вождя.

це з дозволу москальського мовчання,

моїх людей, містечка й небеса,

розфарбувало кольором повстання,

на мирних землях сповнених добра.

хай стяг червоно-чорний вас дратує,

хай більше ви не ступите сюди.

шукайте щастя в рідній домовині,

а дім мій буде квітнути завжди.