Народження сонця

Посеред мороку й біди зродила діва сонце.

Всі спраглі мчали до води, остуджені тягнули руки.

Всміхнулось коло променисте — ява, може й сон це,

Знедолені вклонилися, здіймаючи клуби пилюки.

Ягнята гріють спляче сонце, колискова лине,

Гінці крилаті всесвіт сповіщають, сніг вкриває стежі.

Комусь розрада, іншим — смертний вирок, бо величне

Малятко всім воздасть по справах, як рекли колись предтечі.

Вечірня зірка шлях очам у мороку торує,

Скликає пастухів — уродини ж у дива сонцеликого.

Фальшивий цар у пошуках імперію ґвалтує,

Три східних леви тихо поклонилися Христу великому.

Літа минули, сонце підросло, пізнало муки,

Висіло на гріховному стовпі розп'ятим і воскресло.

Багато прагнули його з небес униз стягнути,

Але згоріли, бо брехня не стре з душі знамено хресне.

Історія не щезла, вірою пульсує в грудях,

Століттями несе правдиве сяйво серед ночі світу.

Безсмертне сонце ще не розчароване у людях,

Воно продовжує палати щедрим непоборним світлом.

Тисячоліттями зоря нагадує про сонце,

Усіх мандрівників веде крізь терни до його основи.

Блискучий промінь розітне мечем кошмар і сон цей

Надією здолає, щоб родилось коло знову й знову.

Христос народився!

Грудень 2024 р.