Маленькі доторки
1341145
Маленькі доторки – й зливається душа
Летить у вирій невагома та тонка
І прагне сонця, прагне знову літа
Вона ж дощем і грозами промита
І стала зовсім як кришталь
Вона лежить вдихаючи озон
На повні груди, падаючи в сон
Дорога в вирій – довга й нелегка
Але душа не така вже і слабка
Вона проб’є і стіни, і печаль.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯