Бувають війни такі що не бачиш оком

Бувають війни такі що не бачиш оком,

Бувають війни такі — без димів і гільз.

Вони стаються так часто, що ненароком

Їх впишуть в буденність і спишуть на чийсь каприз.

Крадуться вовками в стінах міських хрущовок,

Сплітаються косами вовни на спицях днів,

І вбраний у светра з тиші і недомовок,

Як в лати, веде хтось перший зі всіх боїв.

Їх буде багато — так скажуть тобі прикмети,

В квадратиках вікон самотність його облог.

У кожному домі бувають свої секрети:

Десь — пляцків до свята, десь — воєн без перемог.

І це так безглуздо: шукати у всьому сенси...

Він буде шукати, ти знаєш про це не з п'єс.

І в сіточці венок, що схожі, неначе сестри

Як в сіточці вулиць загубить останній сенс.

І буде непросто: топтати свої дороги,

Коли беззмістовність отруює мов вино.

Заблукані діти збивають до м'яса ноги,

Шукаючи в світі того чого не було.

А ти вже доросла і, наче, умієш жити —

Ковтати повітря, жувати чутки в обід,

Минуле минуло, і, наче, з усім ви квити,

І, наче, забулось за змінами зим і літ.

І зараз проблеми — натерли новенькі мешти,

Платіжка за світло, сезонність дощу й застуд,

І все наче добре, і бути б як всі, бо врешті

Життя — коливання між точками амплітуд.

І врешті ну що то — якійсь там жалі й мозолі?

У кожного, знаєш вони фігурально є.

Та дзвоник дзеленькне і спраглий до рук і крові

Твій вовк зі стіни нашорошиться як тер'єр.

Ти скинеш ті мешти і підеш собі босоніж,

І килим під ступнями ластиться мов трава,

Є дім і робота, є друзі, та тільки поміж

Попроситься в гості надвечір й твоя війна.

Ви сядете разом, невидимі ветерани,

Гірчитиме кава з солоником до смаку…

В квадратиках вікон хтось перші залиже рани

І чаєм з повидлом напоїть свою війну.

26.12.2024

___________________________________________

Обкладинка — nana