Мені казали

Мені казали Ти не вмієш жити

Життя прожив нічого не нажив

Мені казали треба послужити

Щоб і собі ти дещо заслужив

Мені казали поруч з ким стояти

Щоб вистоять собі життя легке

І радили яких пісень співати,

І на каком даруйте, язике

Та є таке, що я не хочу вміти

Й не вмітиму од роду і повік.

А доведеться в безвість відлетіти

То й відлечу як чесний чоловік.

Я не один, нас все іще багато.

Ще тліємо, хоча й не горимо.

Нам нікуди вже далі відступати

Й не сила наступати - стоїмо

Ми стоїмо, ми й досі на помості,

Напівзабуті І напівживі.

Ми стоїмо в серцях немає злості. Ось тільки нерви -де там тятиві?

Ми стоїмо чужі у власній хаті

Охаяні, обпльовані, німі.

Ми стоїмо потужні і затяті,

Пильнуем світло в крижаній пітьмі. Затравлені, змордовані істоти,

Жах небуття легенями п'ємо.

Бо Україна дихатиме доти,

Допоки ми за неї стоїмо!!!