Трави помірного клімату

Обережно між щастям і горем

Торить стежку правдива весна.

Трави шепчуть у лузі вже морем:

"Не згоріти б від літа до тла!"

"Ми зелені, дощами бо вмиті,

Досить тепло і жар не пече.

Та коли влітку Сонце в зеніті,

Хмар не має і дощ не піде.

То ж хай буде помірно й яскраво,

Чим без міри у тьмяне зійде.

І морозу не треба так само,

Бо без руху і море нудне!"