перехожий

я не вірю у Бога так, як заведено в нього вірити,

не буваю у церкві годованих, церкві ситих,

замість скомпрометованої молитовної лірики —

вдих і видих, і заново — вдих і видих.

доки інші будують плани, відчайдушно шукають дива, і

зачаїлися кораблі, налаштовані на конкісту,

я купую квиток на потяг, щоб не мірятись з ними силами,

і тиняюсь чужими землями, захлинаюсь містом.

та коли на перетині вулиць упаду на коліна знеможено

через мій дефіцит надій з непереданими вітаннями,

Він простягне до мене руку випадкового перехожого

і підхопить, і понесе мене по генделях привокзальних,

посадовить навпроти чи поряд, пригостить від душі, як мається,

розрахується наперед зі знайомим мурлом на касі.

перехилимо, перекуримо, аж тоді зізнається:

"всі покинули, - мовить видихом, -

ти — лишайся".