Екзистенційна криза

Якби собі думки вернути

Які вже в пам'яті забуті

Слова які колись собі казав

Жаль що я їх не записав

Усміхнений ішов за мрією

Роки на неї працював

Я був окрилений надією

На що я йду я точно знав

Але коли мій сповільнився біг

Коли я став щоб перевести подих

Розжарений звалився з власних ніг

І знов відчув себе на дотик

Я озирнувся вже в минувшу далечінь

За горизонтом зник дороговказ до цілі

Мені тоді вже й дихати ставало лінь

Куди пішли ці нескінченні милі?

І в що гнало мене моє проміння?

Славетний компас Джека Спароу здох

Я встав, стряхнув з себе каміння

І інкстенктивно зробив глибокий вдох

Раз таке діло я нові напишу цілі

Галактики відкрию для захоплення планет

Я знову безкорисливо осилю нові милі

Сідлатиму хвости нових комет

Я знов перепливу Ламанш і Тису

Для антибіотиків посію нову цвіль

Я знову з радістю вслухатимуся в тишу

Дасть Бог, я нову буду мати ціль