🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / #думки (135)

Час

Час ніколи не дає нам змоги

Повернути все назад.

Від нього не діждешся допомоги,

Він завжди все робить сам.

Кожну хвилину, кожну секунду

Небагато цінує із нас,

А коли вже все позаду,

Ми питаємо себе: "Чому так зробив я в той раз?"

Час і добрі, і погані вчинки береже,

Час не тримає на серці образ,

Він накопичує все те,

Що знаходить,

І нескінченно глядить на нас...

...

Дівчина на гойдалці

GRISEO (СІРИЙ)

Небо безмежно сіре,

Люди — неначе зомбі,

Буцім шукають щастя,

Але все рівно стрьомні.

Ходять усі ліниві,

В головах дує вітер.

Їхні думки жахливі,

В них не хватає літер.

Може їм трішки сонця?

Та розігнати хмари?

Кожен відчує легкість,

Зникнуть якісь кошмари.

Адже усім потрібні

Ніжність, любов і ласка.

Й навіть якщо заперечать,

Це ж тільки буде маска.

Зараз, у цю хвилину,

Той, хто тобі важливий,

Хай це від тебе почує

Й стане на мить щасливий.

...

Amara
16+

Хоч би тебе не було

У цьому натовпі.

Я заплющую очі,

Але не уявляю завтра.

Вікна вібрують,

Руйнуються стіни.

Хоч би обминуло, пройшло повз

Не долетіло.

Хоч би тебе не було

серед невіруючих.

Ти без вагань, без сумнівів

Піднімаєш зброю.

Я заплющую очі,

Але не бачу завтра

Хоч би тебе обминуло, пройшло повз,

Не зачепило.

Хоч би тебе не було

серед цього натовпу.

Переповнені вагони,

Страх і паніка,

Я заплющую очі,

Не думаю про завтра.

Хоч би обминуло, пройшло повз

Не прилетіло.

...

Ольга Тацюн

елегія

я звик записувати власні думки,

особливо якщо вони

щойно відкриті.

в цьому процесі є

щось від інформаційної війни,

наче невидимий захист

від всесвітніх ексцесів.

або атака – загалом

бути самим собою

чомусь для більшості виклик.

ти мусиш стримуватись –

аби невагомі речі

обирали твої долоні,

а не саморуйнівні

за суттю відгуки.

отож, мовчи.

нехай відкриття

надходять п'янкими відчуттями

звідусіль.

мовчанка, коли

вона дзвінка, надолужує

втрачені сили.

кому сказати

завжди знайдеться.

бути почутим – то

такий привілей.

сьогодні надворі

напрочуд тепла погода,

отже, осінь золота –

то думок філософських елегія!

21.10.2023

...

мелхіседек

Ехо вічних питань

Хто ми у цьому житті?

Імена, що кричать до нас правдою.

Часом, дурні і слабкі.

Люди, написані болем і фарбою.

Чому страждає дитя?

Воно не бачило жодної ляльки.

Бідненьке, плаче й кричить!

Та виросте, іншим все байдуже.

Для чого люди кохають?

Щоб разом зірки рахувати.

В самотності гірші страхи–

Самому собі набрехати.

В поемах і драмах життя?

Спочатку їх варто прожити.

Та пусте, перебудеш весь жах.

Щоб потім їх перелічити.

Друже, ти обираєш дорогу,

Якою пройдеш до кінця.

Чи вибореш врешті свободу?

Вдихнеш на повну життя?

Людство не матиме шансу,

Розпитати твою біографію.

Доля напише власну.

Якщо сам не поставиш крапку.

...

qpidkiss

Випити портвейн біля каміну

Гудить усе, що поряд є,

Тривога знову почалась.

Старий камін, портвейн, думки, куди піти чи знов сидіти та чекати.

Чекати смерті чи кінця, кінця тривоги ще напевно..

Не знати, що робить тоді, коли усе заб'ється.

А що заб'ється в тиші цій,

Я у куток чи думки мої?

Не знати, що трапиться тепер, не знати що трапиться завтра...

Хоча, які думки про завтра, коли тривога б'є.

Б'є чи не останнії хвилини, життя мого чи когось іще.

Зима триває надто довго, чи це вже я все пропустив?

Забув, що вже була, і осінь, і навіть літо надворі.

Але напевно ще не скоро настане час і для весни.

Тієї пори, що цвітає та б'є уклін страшній зимі для того, щоб їй місце дала.

Час зупинився ще тоді,

Тоді коли було, ще страшно, страшно сидіти поки все гудить, б'є тривоги й єдина думка бігти далі.

Але тепер усе, що є, старий камін і той портвейн...

...

tristis_vibe

Blackout

Ввімкнули світло! Лялька заводна

Біжить до магазину швидко-швидко.

Купує хліб і трішечки вина,

В блекаут треба берегти готівку.

Вже миє посуд, поки є вода,

Вмикає пралку та готує їсти,

Фільтрує воду, чиста щоб була.

Не має часу навіть щоб присісти.

Забігла в душ, тепер вона в порядку.

Поставила у пічку пишне тісто.

Ще ж телефон, ліхтарик на зарядку!

Неначе встигла. Як і ціле місто.

Зробила справи. Світла вже нема…

В думки занурилась і біль стискає серце.

Чому я тут? І скільки ж ще війна?

О, Господи, за що країні все це?

Летять ракети, гинуть там і тут

Найкращі з нас, жінки, старенькі, діти.

І все по колу, наче глухий кут,

Цей біль нам вже нікуди не подіти…

Далеко десь степи та рідний дім.

Понівечений, спалений війною.

Й розбиті вікна. Холод лютих зим

Гуляє там із клятою ордою…

Нема житла… Та є лише одна

Надія. Світла віра у майбутнє:

Ми переможемо. Закінчиться війна,

Любов ввійде в серця натомість люті.

З'явилось світло. Вечір на поріг.

Ще день один згасає наче свічка.

Гарячий чай і спечений пиріг,

Сідає сонце і шепоче річка.

Лягає спати. Бачить дивні сни:

Родину, друзів, безтурботні будні.

Минає день, а світло все горить

Та повернулись ті, хто вже відсутні…

...

Світлана Молчан (Svitliachok)

Думки про війну

Чи вже скінчилась та війна?

Ота війна, що в сорок п’ятім?

Чи битва досі не мина,

І ворог наступа на п’яти

Мені?!... Хоч я й не воював,

І майже пороху не нюхав,

І жах війни не відчував,

І кулі посвисту не слухав.

А все ж думки прості приходять,

Чи зможу я, коли потреба,

Здійснити при лихій нагоді

Свій власний крок під хмарним небом?

Чи зміг би встати я в атаку

Разом з шеренгою бійців,

І - попри страх і переляки -

Під танк з гранатою в руці?

Стискаючи приклад до болю,

Чи вистою на полі брані?

Думки прості – за мирну долю

Уклін низький вам, ветерани!

...

Сергій Кузнєцов

Їжа для мозку

Я римою встеляю шлях до сенсу,

Який для себе кожен знайде там.

Немаю й гадки звідки то береться,

Але ділюся тим, що маю сам.

Не автор тих глибинних сенсів

Та ретранслятор, медіУм.

Від написання до рецензій

Для цього теж потрібен струм.

Струм думки з глибиною певно -

По мілині не ходять кораблі.

І кожну літеру я клав тут не даремно,

Дай мозку харч й свободу розцвісти!

...

Легрей

Цей рік добігає кінця

Цей рік добігає свого кінця.

Він був нажаль сумний.

Українці засинали у тривогах.

Дітки у підвалах з сумними думками

Та сльозами на обличчі.

Як же сильно хочеться,

Щоб наступний рік

Був краще, ніж цей...

Нехай мрія кожного з нас

Здійсниться у новому 2024 році!

...

Хвилина душі

Щоденник

Вона пише у щоденнику

Про все, що хоче.

Про радість, біль, смуток,

Як мріє про закінчення цього жаху.

Пише, бо так багато

Як вона від руки друкує слів,

Обговорити просто неможливо.

Та й мабуть нема просто з ким...

Вона пише красномовно,

Потім припиняє,

А далі знову і знову,

І так по колу веде свою розмову.

Вона хоче закінчення

Цього страху і не тільки...

Для всіх це одна гра,

Безжально-довга пора.

Можливо тоді знову відкриє

Свій новий лист і занотує

Наймиліше, що відбудеться

За той найдовший час.

P.S. Відеокліп можна переглянути у буктрейлеру

...

Хвилина душі

пісня до себе (і до тебе)

пишу листа собі в минуле,

вкладаючи слова в вуста.

тут є пісня моя, і тут є я.

і звернення пишу я до душі,

своєї, вашої й чужої.

не стій, не говори і не дивись,

йди далі - мовчки за собою.

цей світ він мій та твій, він наш,

радій та плач, кохай до болю.

ми ж однодумці наших мрій,

дамо їм вести всіх нас за собою.

твоя мова є буття, твоє тіло - життя,

наші думки то ембріони наших мрій.

есенція душі, то є наше жадання,

наше наповнене кохання.

душа то є митець, що долю нашу держе,

постань перед свічадом своїх мрій,

і ти зобачиш квіт щасливих ментів.

тож прошу тебе, і себе водночас,

запам'ятай: ми є перлини чистих вод.

пірнаймо без страху і жалю.

знайдемо себе там - на глибині,

бо люди ж ходять стежками землі,

у танці з вітром,

під високим небом,

де тіні в світлі обіймають ніжно.

(29.11.2023, 06.12.2023)

...

Ронен

Чому своїх думок стидаємося...

Лети , лети моя душа

Чого ж ти знову озираєшся

Не знаєш ти всевишнього лиця

І не помітиш в натовпі його,

І не зустрінеш ти людей своїх,

Чому ж усі тут начебто чужі?

Можливо, настав час дізнатися хто ти такий...

Чому своїх думок стидаємося, боїмося,

Не в силах волю дати почуттям ,

Та віднайти своє буття...

...

Валер'янка

Ховати

Ховати

Коли ховаєш вірші від усіх,

Коли ховаєш душу від найближчих,

То ти для себе, наче славний оберіг...

Та падаєш у прірву нижче й нижче.

Кудись душа твоя летить ізнов.

У пошуках любові, мрії, щастя...

Самотня і не вірить більш в любов,

Не знає, чи колись у неї вдасться.

Чи вдасться подолати гострий біль,

Який вже довго заважає жити...

У неї є своя маленька ціль,

Та не наважується знов любити.

А може і відкриється комусь.

Колись і через довгії століття...

Вона пізнала ту єдину суть,

Вона змогла нарешті все стерпіти.

І навіть не зважаючи на те,

Що все колись усім вона віддала,

Та хоче мріяти... Зростає і живе,

Хоч досвіду гіркого є немало.

Казали люди: -«Це усе брехня!

Тебе ми ні про що і не просили!»

Вона ішла крізь темряву щодня

І часто вже закінчувались сили.

І ось прийшла на фінішну пряму.

І хоче знову зацвісти, мов квітка.

Вона давно вже кличе ту весну

І прагне знов відчути ясне світло.

Мій любий друже, в тебе вихід є!

Любові дати стільки, скільки треба!

Життя у нас одне. Воно твоє!

Живи й проси благословення в неба.

(жовтень 2022 р).

...

Віршотвориця

Два світи

Два світи

Два світи між тоненькою кригою.

У одному печалі та страх,

А у іншому птахи незримі

І мрійливо летять в небесах.

У одному жахлива безодня,

А у іншому проблиск надій.

Перший світ повний жаху і болю,

Ну а другий- довіри і мрій.

Щоби кригу оту розтопити,

Тільки сила поможе одна:

Лиш любов здатна все пережити.

Щира пісня- душевна струна.

Коли в серденьку вогник любові,

Розквітають там рясно сади.

Не покине нікого ніколи

І посіє у душах плоди.

В мене мрія маленька і щира:

Щоби кригу оту розтопить.

Щоби бути у світлі та мирі

І усе непросте пережить.

(жовтень 2022 р).

...

Віршотвориця

Чи ми живемо так, як заповів Христос?

Чи ми живемо так як заповів Христос?

Чи справді віруємо ми в ім’я Господнє?

Кого ми прославляємо: життя чи смерть?

І тягнемось куди: до неба чи в безодню?

Словами брата свого навертаєм до життя

Чи може лихословимо на кожнім кроці?!

Прощення просимо й приносим каяття

Чи може інше в нас в думках і в серці?

У кого вірим? Кому вірно служим?

За ким ідем? Спитатися б уже пора?

Бо прийде смерть і вже тоді не зможем

Нічого вдіяти, ні повернутися назад.

Тож даймо відповідь собі тут чесну

Оглянувшись назад на все своє життя!

Можливо неприємну і відверту –

Бо тут лиш мить – а там ціле буття!

...

Ruslan Barkalov

Тихі ріки болю

Капають сльози з очей моїх,

Підставляю долоні під ріки солоні,

Які течуть по щоках худих.

Мені боляче,

Сильно серце болить,

В грудях більше не скаче від тебе.

Не потрібно було довіряти тобі свої думки,

Все розповів.

Всім розповів,

Для них тепер не секрет що я відчувала.

Чую я сміх,

Розмови про себе,

Всі за спиною говорять про мене.

Тепер мені страшно,

Лячно вийти до них.

Так залишилась на самоті,

І легко померла без тебе в житті.

...

Яна Янко

Втрата

Кажуть, що минуле згадувати

Не варто. А я скажу, що нехай

Залишається воно в думках,

Бо там було все добре: ні ковіду,

Ні великих втрат.

Кажуть, що минуле згадувати

Не варто, але ж по суті, ти був

Щасливий саме в ньому, бо зараз

І не згадаєш, коли в останнє всміхався,

А не плакав від горя великих втрат.

...

Хвилина душі

Фантастичний вибір

Занурюю думку у простір фантазій,

Мене не лякають безмежність і час.

Ба навіть я тішуся з прикрих оказій,

Що Всесвіт приховує нишком від нас.

Нас вчать тільки кроки, що самі ступили.

Ми віримо в те, що надію повнить.

Можливо ми трохи чи ледь шишки били,

Чому ж голова без турботи кипить?!

Кипить щирим сміхом у суміш з журбою,

Народжує сотні можливих мереж.

Коли часто вибір вирішує долю,

Що саме й чому ти тоді обереш?!

...

Легрей

Небо в середині

- Привіт, питання маю щодо неба!

- То задавай, я відповім, якщо потреба.

- Потреба є і є бажання неминуче

Дізнатись, що з гори так гріє нас жагуче.

- Дивак все ж ти, укотре це доводиш.

Нас гріє правда, що очей не зводиш.

- І в чому ж правда, і куди дивитись?

Хочу дізнатись, щоб не помилитись.

- Заглянь у себе, небо в твоїх Очах.

Вітри у животі щодень звідтіль буркочать.

- Кепкуєш з мене? Голову морочиш?

- Лиш маю намір розтулити спраглі очі.

Блукати степом дум і сподівання,

Знайти там дерево даремного бажання.

До мрій схилити заповітні миті,

Щоб дощ здоров'я йшов коли невдіті.

- Глибокі думки, я вже в них блукаю,

Даремно, мабуть, відповідь шукаю.

Чую слова, знаходжу дивні сенси -

Та все одно маленькі інфлюєнси.

- Геть не даремно, все веде до цілі.

Ти вже за крок від здогадки чи мрії.

Хай не про те чи зовсім не твоєї

Та всі разом сильніше однієї.

- Дивна розмова в нас з тобою вийшла.

Дізнавсь багато, а у мозку тиша.

- То так і треба. Ми досягли неба.

- Та шось воно мені вже і не треба.

- То стан в якому неба досягаєш,

Бо прагнеш мати те, чого не маєш.

Коли все є, то десь дівається потреба.

Тож май в душі щось заповітніше за себе!

...

Легрей

Власне очікування

Вона прокинулася уночі

Попити простої водички

І зрозуміла, що людині

Погано інколи буває не через

Те, що її образили, а через власні

Нестерпні очікування.

Очікування по суті дивна річ,

Адже це лише фантазії, котрі

Людина вигадала у своїй голові

Для того, щоб полегшити свій стан,

Думаючи, що в такій ситуації

Вона легше прийме будь - яке рішення.

Але не завжди так може бути,

Бо іноді саме вони можуть

Ранити людину більше,

Ніж здорове мислення.

Тож не забувайте фантазувати,

Але й не очікуйте щось аж до болю.

...

Хвилина душі

ЗАПИСКА БЛАЖЕННОЇ

Не питай як у мене справи

Я тобі не відповім

Не запитуй у чому справа

Я сховаюсь від тебе у дім

Я втечу в свій маленький ящик

Буду далі я від людей

Тут заразять мої таргани

Мене купою дивних ідей.

Я – психічно хвора людина

Дівчина без болю і без жалю

Я виплакала всі свої сльози

І відстоюю волю свою

Я лишу цю записку людям

Що читатимуть її за роки

І хтось скаже: «Вона блаженна,

Загинула в молоді роки».

...

Валерія Курудз
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Редагування книгиMoon Cherry
14.07.2024
Насправді ще 5 років тому я вже написала одну з перших книжок, але чомусь закинула її на ті 5 років, ... Детальніше
Розпочав цикл аудіокниг "Одеські оповідання"!Олександр Молодецький
14.07.2024
Я розпочав великий багатотижневий проект на каналі "Студія Калідор". Я озвучую та викладаю раз на ти ... Детальніше
вГАВдунятко) Лана Філлі
06.07.2024
Ну ви зрозуміли) Це традиційна Угадайка до конкурсу "Псисті теревені". Термін зукраїнізований Марі К ... Детальніше
Просіть і дасться, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам.Леся Сагула
14.07.2024
Так каже одна мудра книжка. А хто я, щоб піддавати її сумнівам? Як і писалося в попередньому блозі, ... Детальніше
Коли оповідання набуває голосу.Пан Д
14.07.2024
Моє коротеньке оповідання Холод набуло містичного голосу На!Читай! 🤘https://arkush.net/user/8886 Дуж ... Детальніше
Як додавати картинки в блог?Ханна Трунова
12.04.2024
Додавати картинки тут - це прямо ціле мистецтво))) ❤️❤️❤️ Дяка Максиміліану Степовому за підказку..) ... Детальніше
На Аркуші вже:
11753читачів
143483коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: