Катам дитячих життів

І відібрала б у них руки,

Й очі, і все, що від людини,

Бо нелюди приносять такі муки,

І не людського роду вони сини.

І стерла б усі їхні розмови,

І пам‘ять, і можливіть говорить,

Заборонила б катів мови,

І менше б стало катів у ту ж мить.

І відірвала б, що від чоловіка,

Від розумного виду створінь.

Не має буть історії їхнього віка,

Не має залишитьсь їхніх «умінь».

Заборонено дарувати їм спокійне буття,

У них немає права на його хвилини.

І не шкода було б їхнього життя,

Бо вони спотворили життя дитини.