Моя жінка казала

Моя жінка казала не писати про неї

Тому не читайте.

Жодного слова із цих рядків.

Не беріть з мене приклад,

Не робіть наперекір.

Наслідки можуть бути важкими,

Влетить в першу чергу мені.

Але спокійно мовчати то гріх,

Коли така жінка ходить по землі.

Її життя має свій ритм, свої хвилювання,

підйоми, провалля і рівні плато.

Задача проста - справлятися з цим.

Балансувати на межі, якої немає.

Бо сім`я це вічний двигун,

рухомий жіночим “хочу”,

чоловічим “можу”

Й дітьми, куди без них?

Коли я дивлюся вперед,

Вона пильнує нам під ноги.

Коли я озираюсь назад,

Вона притримує мене за лікоть.

Коли я лютую і бажаю когось вбити.

Вона охолоджує помсту і веде списки.

Коли лютує вона, доводиться ховатись

або притулятись і обіймати сильніше.

Коли я радію і втрачаю голову

Вона смикає за шворку й повертає мене на землю

Коли радіє вона - це свято у домі й на вулиці

Можна відкоркувати вино, обов`язково до м`яса.

Так і живемо на цій Землі, не з`їжджали на іншу.

Чи тягли ярмо, чи плекали надії.

Витрачали останнє, кормили чужих і своїх.

Набували розуму, чи то пак досвіду.

Вчилися від інших та один від одного.

Вона від мене більше, бо сивина вже в бороду.

Я живлюся соціальним, вона духовним

Мені приїлося, їй нормально.

Викохаємо Людей з дітей і підемо далі.

Шляхом таким важким, головне не в найми

Головне разом, головне без зради.

Тримай жоно ліхтар, я подивлюсь що там.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Олександр Бовкун
24.01.2025 19:52
До частини "Моя жінка казала"
Коментар видалено автором