Штани
Сьогодні я купив собі штани. Дорого, як на мене, 1990 гривень. Розгладив і склав у шафу. Тепер журюся, куди їх одягати. Якби це було у моїй молодості, років тридцять тому, то я б у них ще й спав.
У ті часи була така скрута, навіть не існувало секонд-хендів. Але ми були молоді. Коли ти купляв щось вартісне то носив усюди. Всі мали побачити які дорогі у тебе штани, топанки, зачіска та барсетка. Яку дорогу ти п'єш горілку, смалиш сигарету, скільки витрачаєш на свою дівчину. Речі мали не тільки ціну, а й цінність.
А що зараз? Зараз, купуючи штани рахуєш, що цієї суми вистачило б оплатити газ за два місяці, або заправити пів бака солярки, або купити заднє колесо на мотоцикл. І це штани, корисна річ. А уявіть як “важко” витрачати гроші в ресторані, або на якийсь непотріб для жінок?! Типу квіти там чи косметика.
Знову ж таки, дорогі штани, куди їх одягати?! В ресторан не ходиш, аби не тринькати даремно грошей. Весілля й різні бенкети не на часі. На роботу не одягнеш, бо швиденько будуть у плямах. У село не візьмеш, бо там постійно треба працювати. Хіба що до церкви, але Різдво ще далеко. Отак і будуть лежати у шафі, з бирками, до особливого випадку.
Знову попрошу жінку попрати старі джинси, куплені по акції в “чорну п'ятницю”, за п'ятнадцять євро, ще до ковіду.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!