Видіння

Я бачив сад повний у цвіті, в саду людей, що рвали квіти,

Дівчину гарну край села і парубка біля вікна,

Який чекає кожен вечір, а чи не злізе батько з печі

Тієї дівчині красної, що ходить пізно за водою.

Стоїть біля калини, плаче і думає: чия ж то вдача

Примусила її страждати, чекати кращого, не спати,

Коли всі інші вже поснули, а він гайнув десь до другої.

Так думала дівчина в полі йдучи, як завжди за водою.

Та ось, в один із вечорів, прийшов чи може чорт привів

Його до красної калини, туди, де ходить та дівчина

І плаче, й тужить, і кляне своє дитинство босоноге,

За те, що змусило її сидіти в дівках довгі роки.

(Червень 2000 р.)