Втекти неможливо від того, що бачиш...

Втекти неможливо від того, що бачиш

Чого не зумієш ніколи пробачить

Чого ти ніколи не зможеш змінити

Запилену правду в брехні відродити

Бо пам'ять, як скло, що схопивши - врізає

На шкірі слова та свої вирізає

За кожной деталлю - себе приховає

Назад в не забуте тебе повертає

Й потреба в сумнінні затято зростала

Підстави й пояснення так спонукала

Але неможливо втекти, якщо бачиш

Того, що ніколи не зможеш пробачить..

Від фактів - дилема лише поставала

Від вірності - ночі в розмовах минала

З осягнення миті - думками блукала

І реальність далеку, мов блиск, убачала