Якби мені до сонця полетіти, та крила вже хтось обірвав

Ти знаєш, сонце, як то кажуть люди:

"Терпи, терпи, терпець тебе шліфує"

Та шліфувать уже й нема чого, на жаль.

Охоплює мене, як би сказать, печаль.

Печаль тяжка, смердюча, хитра і страшна,

І сниться й мариться мені весь час вона

А жінка, що причиною їй є

Гризе мене постійно і гризе.

Я видаляю хірургічно ці рядки

І майоріють сльози на папері

Напевно, час незлічені вірші

Понищить, послугу вчинивши цій мегері.

Писати часто хочеться так само

Як говорити про свої переживання

Здається, й в мене були мрії й сподівання,

Та то було давно й неправда.