Розрив

19/11/2024

...Стікає туш по щоках між рядками

І я стою над прірвою думок.

Руйнуються крихкі стіни вігваму.

Збудовані із пристрасті і «пелюшок».

Примарні мрії «випиті до краю»,

Болючі почуття – це не любов.

З нелегкістю тебе я відпускаю,

Але звільняюся від болю і оков.

Очі мов дно бурного океану,

Серця не видно, а воно кровить.

Я геть втікаю від обману,

А він манить, іще таки манить.

Твоя солодка річ, майже медова,

Затьмарює і нівелює вчинки.

І хочеться повірити у неї знову,

Зробити ще хоч раз малу помилку.

А сльози почорнілі на папері,

Нагадують про «чорність» цих відносин.

Виходь... Я зачиняю двері

І не чекай нових запросин.

І не чекай – я інша, я не твоя,

Ну буде все як було. Вже не буде.

Я залишаюсь з пустотою,

Та й нехай.

Я завтра вже писатиму етюди,

Без тебе...

Тож, прощай!

Cristine@