Сонце з-під обладунків

У місті, де зима триває вічно, а вітер гостріший за лезо меча, вона – єдина, хто будує тепло для інших, але сама кутається в холод. Її чорні, мов ніч, обладунки приховують серце, яке колись знало весну. Вона мовчки мурує кам’яні стіни, ховаючи в собі спогади про сонце, яке колись зігрівало її душу. Як вижити в цьому світі? Що подарує силу жити й нарешті бути щасливою?