" Повага "

Промовив я до десяти, 

І вийшов на повагу. 

Надвечір солдати йдуть, 

Жінки б’ють тривогу в нічну,

Сергій, сержант з частини, 

Вболіває за команду. 

Тихий шпіон, мільйон із тіні, 

Він у грі — завжди на висоті. 

Я готовий руки цілувать, 

Лише б згадали, свічку ставить. 

Ранок вистрілом будив, 

В шумі себе я губив. 

Не на колінах, а на вколішках, 

Стрілянина, биття— не для слабких. 

Тільки не сумно старому, 

Залишимось на присягу в дому.