***
67194
Не заламуй картинно руки,
Не погрожуй різати вени,
На обличчі не треба муки...
Це фінал. Досить, сходь зі сцени.
Не чекай бурхливих овацій.
І під ноги - не буде квітів.
Ми самі серед цих декорацій
У холодному світлі софітів.
Гільйотиною пада завіса,
За іронією - кольору крові.
Ти, насправді, хороша актриса
У виставах палкої любові.
Але я тобі більше не вірю,
Залишаю твій зал порожнім.
Грати не хочу й не вмію.
Я тут був лише подорожнім.
15.01.2022
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯