***

Здуру втрапив у твій капкан,

Напоїла сніг тепла кров.

Знов естетикою рваних ран

Прикрашає музей свій любов.

Вони згубляться між множин

І подібних, і не таких.

Біль, як маркер таких картин,

Характерний, насправді, штрих.

Але я не здаюся в полон,

Відгризаю серце, як звір.

Залишаю слідом, як фон,

Завмираючий кардіопунктир.

31.01.2022