Міссіс Целофан

Якщо до натовпу прийду,

спричиню галас, щоб всі чули,

змахну рукою чи ногою, –

мене побачать.

Якщо співатиму про те, що

"Горя вже нести не можу!",

що "на повітря хай усе летить!", –

мене побачать.

І без пустих гарячок можна полюбить,

чому тоді в мені усе кипить?

Тому, що перед вами тут стоїть

невидима, не така важлива я...

Целофан, міссіс Целофан,

кличте мене так, міссіс Целофан,

бо як не глянеш сюди,

підеш сюди,

не зустрінеш мене, адже я

Целофан, міссіс Целофан,

кличте мене так, міссіс Целофан,

бо як не глянеш сюди,

підеш сюди,

не зустрінеш мене!

Були б ви родичем, який

мав би родичку зустріти, десь,

не знаю де, в центрі міста,

ви б помітили її.

Були б ви хлопцем, так, що

сидів за столом одним

з тією, кого знаєте,

ви б помітили її.

Людина – це щось більше, аніж скло,

не пройдеш ти повз неї все одно.

Чому тоді за столиком одним

сидить двоє, та, по суті, од-на я?

Целофан, міссіс Целофан,

кличте мене так, міссіс Целофан,

бо як не глянеш сюди,

підеш сюди,

не зустрінеш мене, адже я

Целофан, міссіс Целофан,

кличте мене так, міссіс Целофан,

бо як не глянеш сюди,

підеш сюди,

не зустрінеш мене!

Яка. Різниця. Чи... я є?