В долоні вітер ловлю

В долоні вітер ловлю –

збентежена.

Погода не жаліє,

хмуриться,

І дощ в душу мітить

струнами,

І небо блисне

калюжами.

Тікати від себе

нікуди,

Кохання накрило

хвилями.

Погляд в безодню,

знітилась,

Як в серце ножем –

кпинами.

Я вже не твоя –

вінчана,

Душа ще болить,

тужиться,

Як дим по землі

стелиться,

Як лист на вітрі

крутиться.

(Грудень 2024 р.)