Південь

00062
Публікація: 04.03.2025
Вірш
В процесі

Південь.

Чорт його знає

,можливо тринадцята шістдесят

Пилюка стогне бо не вміє

Літать

Пропасти в аналах історії

Це мати зерно правди під собою

А руки підіймать

В них рябА попід горою

що літать також не вміє

бо впевнена

"Я-прославлюсь

Винна я , і думала що все ж

зостанусь"

Однак пройшло вже сорок років

Моїсей , що таки зостався

вмер від гріхів своїх

Їх не турбувало

Головне дістати шаблю

І головою покивати

Красиво, і вразливо

Бо багнет - це шабля свого роду

А рід свій вона вже не згадає

Отказать , і повернутись

Туди , на що твій ріт покаже

Складно - бо вовки

що нападають кожне серпня

не зможуть замолить гріхи

Антракт. Дверь зачинилась

Як заповіт давав Гуте

я не знаю хто він

але знаю що воно круте

і розмови підтримать можу

і бесіди трактувать не вмію

я закрит в своїй барлозі

наче кошеня на зміні

дев'ять

три

один

чотири

Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Коментарі