****

6.04.11

Я тебе люблю! - Скільки раз

Ми чуємо слово це - люблю?

Любимо ми і люблять нас,

Любов це крапля кришталю!

Але чи справжня ця любов,

Наша людська - свята і грішна?

Чи дійсно сповнює закон,

Любити всіх навколо ближніх?

Чи ми наслідуєм Христа,

Що любить навіть ворогів?

Чи є ця істина проста,

Близька для нас без жодних слів?

А, що як любимо устами,

А на ділах мертва вона?

Чи є для нас любов уставом -

Прозора, щира, неземна?...

Стояв Ісус покірно й тихо,

Людина - Богочоловік,

Хоч закрадалось в серце лихо,

Він постанов своїх не зрік.

Прийняв Христос цілунок підлий,

Від того, що казав люблю,

І може зляканий та блідний,

І серце рвалось від жалю,

Але велично зніс образу,

Не засудив, не відігнав,

Це Юда немічний одразу,

Свій присуд виніс собі сам.

Друзі Його стали на захист.

Чи був тривалий захист той,

Чи з боязні, печалі страху,

Меч оголив святий Петро?

Відрізав вухо воякові,

На оборону зразу став,

Чи був він відданий Христові,

З любові в руки меч узяв?

- Сховай свій меч - сказав спокійно,

Спаситель наш і лікар душ -

Хто меч підняв той неодмінно,

Зустріне смерть свою таку ж!

Ісус підняв криваве вухо,

Того,що йшов Його скарати,

Чудо створивши одним рухом,

Зумів любов нам показати,

Справжню, святу, жертвенну, щиру,

Що помирає на Хресті,

Вселяє в нас любов ця віру

Й надію, що спасемось всі.

Усі ми зраджуємо Христові,

Гріхами ранимо святе тіло,

Але хто кається з любов'ю,

Того прощає Бог наш мило.

З любові Батько милосердний,

Він заповідь дає і нам

І Син воскрес для нас тридневно,

З любові Духа нам зіслав,

Щоби ішли путем ми правди,

З любов'ю в серці до небес,

Нині і завтра, і назавжди,

Христос воістину воскрес!