Відчай

Спустошені

Спустошені навколо

У кого як

У того , що з сивой бородою,

До старості самотньо

У того, що з одяг не дуже

Грошей нема і не буде

У того, що виглядить щасливим

У нього усмішка до вух

Але в середені порожньо

Ніби не хватає справжніх друзів

Щоб оточили вони його

Та ні він носе маску

Сказала моє внутрєшнє я

А я йому весело й щасливо

Ніби знаю я його давно

Ніби був з ним щодня, щохвилини, що секунди

Сказав одне

То не далека нам людина

Дивлюся у вічі я йому

Бо напроти зеркала стою