Вірш, напоєний смутком

Душа втомилася від болю.

Дивлюсь на тебе знову

В передчутті утрати й горя

На серце давлять сльози

Чую безкінечні грози

Як завівають біль, загрози

Світ повен зради, втрати й горя

Життя багате лиш на втому.

Немає сили жити в ньому

Тонка надія на світле майбуття

По вінця заповнює моє буття

Що розбивається об зло без забуття

Є лиш спогади про миті щастя

Лиш примара блаженного чуття

Але відчай всю душу огорта

І бринить в душі тремтливо

Струна остання сирітливо

Натягнута на стержень каяття

Та сил немає більше. Втома.

Забуть ті ноти сміливіше

Нам лиш цноти темрява відома

Лиш падіння після зльоту

Лиш гул прильоту

Лиш погрози щосуботи

Душа втомилася від болю.

Життя багате лиш на втому.

Сил немає більше. Втома.