***

О дорогі розквітлі губи,

Як вас скуштувати хочеться в цю мить..

У весняну цю прекрасну пору, коли кохання безтурботно плине,

Купідон малесенький йде босоніж по росяній траві із стрілами любові!

І вітерець шепоче ніжно:

О, губи, спраглі вогню і шовку,

Торкнутись би – і зникне час,

Мить розіллється по людських венах зігріваючи червону кров,

А я все мрію про зустріч рук у вранішньому світлі,

Про погляд твій , що немов смарагд на сонячному світлі

Виблискує так гарно й ніжно,

Що закохуюсь повторно в тебе!

І голос твій – мов перший дотик ранку,

Несміливо торкається моїх думок,

І будить в серці сотні сонячних дітей!

Я кохаю тебе, сонце ясне, через чур і так прекрасно, що хочеться співати.