Дівоче серце

Ти його народила на одвірках фантазії.

Серцем всім полюбила до малої оказії.

Пестила і плекала, аж туман стелив очі.

Мрія стежку шукала, бачила в воді ночі

На Івана Купала, як вінок йшов водою,

З течією він несся повз дівочої долі.

Та чому ж ти пропаща, де шукати себе?

Може згинути краще? Тільки в думах одне.

І горить, калатає, груди повнить вогнем

Серденько бідолашне, в'язень хижих сирен.