Частина 4: Олекс

Юлин рятівник виявився тим самим перевертнем, за яким вона спостерігала минулої ночі. Він відніс її до печери під скелею, біля якої дзюрчало невеличке джерельце. Після чого обережно відпустив дівчину на саморобне ліжко.

- Дякую за порятунок, - вона спробувала посміхнутись рятівникові, але не змогла. Надто вже перелякалась, коли Андрій її зіштовхнув. А потім від накопиченого стресу знову розревілася, не маючи сили стримати сльози та емоції.

Перевертень тим часом просто сів поряд, сперся спиною об стіну, біля якої стояло ліжко, і підставив їй своє м'язисте плече.

Так вони просиділи, доки сонечко своїми першими променями не заповнило печеру. І тоді звір почав змінюватись, перетворившись на молодого чоловіка з довгим каштановим волоссям, зав'язаним у хвіст. Юлія тут же відсахнулась і відвернулась.

- Вам уже краще? - привітавшись, запитав він. Його голос звучав доволі приємно.

Юлії стало дещо соромно за ті соплі, що тут розвела. Тому вона боялась підняти очі. А у відповідь просто кивнула.

Тоді чоловік піднявся; потягнувся, розминаючи м'язи, після чого пішов глибше в печеру, одягатись. А вона весь той час сиділа не обертаючись. Бо, перетворившись на людину, він був абсолютно голим.

Коли її рятівник повернувся, одягнутий в джинси, кросівки та вітрівку з каптуром - вони нарешті познайомились.

Його звали Олексієм. Та Юлія чомусь відразу почала називати хлопця Олексом. Парубок був не проти, мабуть, її версія йому сподобалась.

Він виглядав досить зрілим, хоча був не набагато старшим за неї. Може на рік, чи півтора, приблизно.

Минулої ночі хлопець вкотре намагався перебороти прокляття перевертня, коли вона вперше його побачила. Виявилось, що Олекс жив на цьому острові вже місяця зо три, і весь цей час кожної ночі ходив до Дикого Каменя, або Дикуна, як він його називав, щоби не дати звіру захопити себе. Бо хлопець понад усе боявся, втративши контроль, нашкодити комусь. А як спробував два дні не ходити - на світанку третього отямився посеред лісу, із кісткою якогось малого звіра в роті. Що, мабуть, застрягла у зубах чудовиська під час вечері.

Після сніданку із диких яблук та лісових ягід, вони взнали одне одного ще трохи ближче. Юлія розповіла, як потрапила на цей острів, а він у свою чергу - як став перевертнем.

***

Це відбулося після того, як Олекс порвав зі своєю колишньою дівчиною, з якою познайомився на дачі друга, під час святкування нового року у великій компанії. Несправжнє свято, і відносини були такі самі. Вона грала із ним, вертіла хлопцем, як заманеться. А потім він побачив, як вона сідає у дорогу машину до незнайомця. Тому Олексій довго не думав, одразу подзвонив і розірвав всі стосунки. Та одразу після того заблокував її номер. Важко ж йому те рішення далося, бо наступної ночі після розриву хлопець прокинувся весь спітнілий, з іклами та волохатими руками. Олекс не знав напевно, чи має стосунок його колишня до цього прокляття. Як і те, що власне робити у такій ситуації? Іти кудись сенсу не було, лікарі б тут точно ніяк не зарадили. А гугл видавав самі картинки з фентезійними малюнками та вигадані поради з фентезі творів.

І саме у ту хвилину, як він у безнадії впав на ліжко і безсило встромив погляд у стелю, серед ночі прийшла його старенька прабабуся по батьковій лінії. Вона свого часу пережила війну і щонайменше два голодомори. З того, що стара у такому віці не тільки жива, а ще добре ходить та "при пам'яті" - дивувались лікарі, касири у банку і магазинах. Ще й поводила себе бабця так, наче знала, що саме сталось з її правнуком.

Вона дала випити Олексу якийсь дивний на смак трав'яний чай та розповіла про цей острів. Після того він швидко заснув. Продерши очі зрозумів, що знаходиться вже далеко не вдома. А саме в оцій печері.

Виходило, вони обоє щось шукали тут.

Юлія - дорогу до дому, а Олекс - зцілення.

***

По парубку було добре видно, як йому подобається спілкуватися з живою душею, а Юлі дуже не хотілось залишатись на самоті.

Так вони почали жити разом.

Власне це Олекс запропонував їй. А дівчина не мала причин відмовлятися від пропозиції жити у печері, тобто з дахом над головою ще й поряд із доволі хорошим хлопцем, який врятував її життя.

Вранці - висипались, потім Олекс приносив овочі, фрукти, зелень - яких на цьому острові було вдосталь. А Юлія готувала з них різні страви. Хоча без борошна, солі та молочних продуктів - мало що вдавалося вигадати. Та вона все одно старалась, щоби хоч якось віддячити за порятунок.

Іноді хлопець ловив річкову рибу на саморобну вудку. Підсмажена на вугіллі, вона мала неперевершений смак, хоча із сіллю таки було б краще. А одного разу йому навіть фазана пощастило спіймати. А у його гнізді роздобути трійко яєчок.

Вночі - ходили до дикуна. І знову її новий волохатий друг повторював свій жорстокий ритуал.

У печері вони вдвох прожили так кілька тижнів. Протягом цього часу примара Андрія не з'явилась жодного разу. Юлине розбите серце починало по трохи зцілюватись. Іноді споглядаючи, як щиро і радісно Олекс приймає її кулінарні спроби, навіть коли страва була геть зіпсована - вона ловила себе на думці, що хоче залишитись із ним у цій печері назавжди. Так їй було комфортно і спокійно поряд з ним. Звісно, вона щосили намагалась позбутися таких думок, але власними силами це чимдалі давалось все тяжче. Проте вони миттю зникали, коли Юлія та Олексій підходили до Дикого Каменя. Бо з кожним тим дотиком Олексу боліло все більше. Юлії ж хотілось чимось зарадити йому, допомогти, якось зменшити його страждання. Та все, що вона могла - просто дивитись мовчки й бути поряд.

Одного разу Олекс подякував їй. Сказав, що коли вона поряд - йому пече у тисячу разів менше.

Тоді вона чомусь не змогла повірити цим словам.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.