Частина 6: чорт

Наступного ранку вони не повернулися з галявини дикуна, вирішивши чекати на нечистого в цьому магічному місці. Тому Юлія заздалегідь приготувала їжу та одяг для Олекса.

Не звертаючи ніякої уваги на власну сонливість, вони підготували місцевість до зустрічі із чортом: сховали камені трьох кіл під гіллям, листям і травами; присипали дикуна землею; викопали багато різних ям, які накрили так само. Робили все, на що вистачило їхніх досвіду і фантазії.

І опівдні, як тільки хлопець і дівчина завершили роботу та й сіли відпочивати, прилетів чорт на своїх кажанячих крилах.

Він приземлився недалеко від них. І мовив:

- Я прийшов за тобою, хлопче.

Олекс промовчав. Раніше вони домовились нічого не казати бісу. І в очі йому не дивитись. Нечистий, зрозумівши їхню тактику, почав мовчки насуватись на хлопця. При цьому ще й смакуючи сам момент нападу на жертву, якій нікуди діватись.

А їм тільки того і треба було - щоб необачливий мисливець став жертвою. Та от не на стільки чорт був "лисий", як Юлії і Олексу хотілося. Він відчув під листям камені кола, і відступив.

- Ви мене не обманете! Я це місце добре знаю! - зареготав нечистий. - Значить боротися вирішили, із самим чортом! А знаєш, хлопче, я передумав. І вирішив, що заберу вас обох. З кого ж мені почати?

Після тих слів біс різко зірвався з місця й кинувся на Юлію. Вона зойкнула, й побігла у кола. Ледь встигла! Вони навіть не думали, що нечистий змінить свою жертву. Адже Олекс викупив її життя. Тому дівчина і не стала у кола від самого початку. Чорт ближче підійти не міг, і вони тимчасово були у безпеці.

***

- Я піду! - молодий козак зробив крок уперед.

Та не хотів отаман відпускати. До останнього шукав інший шлях, можливість. Хоч щось! Але бувають такі ситуації, коли на кону стоїть життя всієї ватаги. Не було інших можливостей. Не знайшов отаман відповіді на свої питання. Ніхто більше не озвався на ту місію.

А легінь все наполягав:

- Я піду! Дайте наказ, отамане!

Кошовий відмахнувся від молодика й обвів важким поглядом присутніх:

- Повинно бути щось, хлопці! З божою поміччю виберемося! Я вірю... Козаки мовчали, опустивши очі. Не перший день кошовий питав. Добами сидів понад мапами. Листи з січі вже другий тиждень не йшли.

З важким серцем довелося отаману погодитись на вмовляння молодого козака. І пішов легінь засланцем у ворожий табір. Туди, звідки не повертались. Він виграв отаману кілька днів. Цього вистачило, щоби пройти непоміченими повз ворожі позиції. Тільки не знав отаман, що гетьман відправив йому армію на допомогу. Основні сили підійшли на третій день після заслання...

Об'єднавшись, козаки знищили ворожий табір. Але хлопця не врятували. Бусурмани жорстоко катували і потім стратили парубка за те, що своїх не здав, ще й брехав про їхні позиції. Кошовий потім все життя корив себе за те, що погодився на вмовляння парубка. І не дочекався трьох днів.

Була в того хлопця молода жінка, красуня. Що залишилась вдовою, із малим дитям на руках. Взнавши правду і шукаючи винного, вона, сповнена горя та відчаю, прокляла весь рід отамана, аж до сьомого коліна.

Кошовий на ті прокльони ані слова не сказав у відповідь. Жаліла потім молода вдова про свої слова все життя. Бо гріх взяла на душу, опустившись до прокляття. Та сказаного не повернеш.

***

Вони сиділи у центрі трьох кіл, спина до спини, і щосили намагались вигадати щось схоже на план. Нечистий втомився спіткатись об їхні ями, бо довго його вагу крила не тримали; та тепер сидів, обпершись об дерево і терпляче дивлячись на свою тимчасово недосяжну здобич.

А день поступово закінчувався, і ніч готувалась вийти на чергування. Хлопець і дівчина знали, що це означає.

- Коли я обернусь, сховайся за дикуна. А як почну битись з нечистим - біжи з цього острова. До берега плисти не далеко, ти впораєшся... - тихо мовив Олекс.

- Що ти таке кажеш? Я тебе не покину тут самого! Тим більш, у колах зараз найбезпечніше! - впевнено відповіла Юля, пересаджуючись і дивлячись йому в очі.

- Я відчуваю, що сьогодні не зможу контролювати звіра, - хлопець відвів погляд. - Він може зашкодити тобі, а я цього не переживу.

- Вовкулака чи людина, не має значення! Головне те, що всередині. Не залежно від подоби, ти для мене завжди будеш тим Олексом, хто стільки разів рятував мені життя, сміявся над моїми недолугими жартами, і з радістю приймав усе, що я так невміло робила, - дівчина говорила те, про що зараз думала і відчувала, як кров пульсує у скронях. Хлопець виглядав приємно здивованим. А потім Олексій раптом взяв її за руку. Його пальці були м'які та гарячі. Дотик здався їй дуже приємним, і Юлія зрозуміла, що сильно червоніє, бо цей молодий чоловік із довгим каштановим волоссям, став дуже важливою людиною для неї.

- Знаєш, - мовив він після короткого мовчання. - Не думав, що колись так скажу. Та я радий, що став перевертнем і опинився на цьому острові. Бо тут я зустрів тебе, - його очі сяяли внутрішнім світлом, погляд був м'яким і ніжним. - І понад усе у світі я не хочу зашкодити тобі.

Юлія мовчала, намагаючись усвідомити те, що він каже і до чого веде.

- Знаєш, - Олекс від хвилювання повторив це слово. Він спітнів від напруги, шукаючи потрібні слова. - Я кохаю тебе.

Цієї миті дівчину наче блискавкою вдарило і громом оглушило від того освідчення. З одного боку вона була шокована, з іншого - відчувала, що давно знала про його почуття.

До тями її привів голос чорта:

- Що ж ти не відповідаєш йому, дівчинко? - потім нечистий обернувся Андрієм й продовжив: - Чи ти все ще закохана в мене?

- Не слухай! - впевнений голос Олекса і тепло його долоні допомагали їй триматись. - Відповіси, коли будеш готова, - м'яко додав він.

Подивившись на чорта в подобі Андрія, дівчина зрозуміла, що більше нічого не відчуває до оригіналу тієї пародії. А старі почуття згадувались просто невинною підлітковою симпатією.

Тоді вона знову глянула Олексові в очі. Те, що Юлія відчувала до нього, було зовсім іншим. Глибшим, сильним і здавалося вічним. Поряд із ним було спокійно. Дівчина відчувала себе захищеною і потрібною. Так вона зрозуміла свої справжні почуття до нього. Відкрила для себе, що кохає його.

Бажаючи, аби біс заціпився, вона вирішила не зволікати і діяти.

Швидко її вільна рука опинилась у хлопця на шиї, і їхні губи зійшлися в першому поцілунку.

Дівчині паморочилось у голові. Серце в грудях билося мов навіжене. Обличчя палало від зніяковіння. Юлія насолоджувалась запахом його тіла, п'янким смаком губ, ніжними дотиками. Їй здавалось, що та коротенька мить тривала трохи більше за вічність.

Нечистий, розуміючи, що цю битву він програв, повернувся до свого дерева і набув справжньої подоби.

Потім Олекс обійняв дівчину, і так вони просиділи аж до заходу сонця. Та і в той час він не схотів хоч на мить її відпустити. Навіть для того, щоби зняти одяг перед обертанням. Вона раділа, що взяла запасний комплект про всяк випадок, бо в Олекса їх було три. Просто коли він опинився на острові, поряд із ним була сумка із дбайливо зібраними прабабцею речами.

Та навіть обернувшись Олекс продовжував обіймати її, тримаючи обережно і лагідно. Одяг на ньому вщент розірвався, та він не звернув на те уваги.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.