Письменник

Мене рве на шматки, я мечусь

В надії спокій знайти.

І часом потрібно єдине —

За що душу б віддати в борги.

За що ладен зректися життя,

Ти здаєшся, втомившись від болю.

Хапаєш за ніж і кричиш до небес,

Кличеш того, хто явиться в долю.

В твоїй нелегкій долі — письменника:

"Хай оживуть мої рядки!

Хай навіть Бог мене не чує —

Я не один, я вічно жду,

Допоки душу хтось не вкраде в мені"

І він з’явиться з мороку тьмяних думок,

З чорнил, що згортають час.

Мовчки кивне, доторкнеться до серця,

Забравши те, про що ти забував.

Він зникне, залишивши в тиші

Того, хто молився богам,

Тихо шепочучи в темряві ночі:

"Без душі митця не бува..."