Надія є!

28,29.04.2023

Чомусь так склалося.

Чому так сталося?

Що на землі «ростуть» хрести,

А не зростають діти,

Поламані мости,

Зруйновані міста –

В них вже не пахнуть квіти,

У них птахи вже не співають

...І тільки смерть косою пожинає –

Ті залишки життя, що ще жевріють,

По при усе плекаючи надію...

Чомусь так склалося,

Століттями людей вбивалося,

Під маскою «добродіїв-братів»,

А скільки сиріт, скільки плаче вдів?

Скільки батьків осиротілих?

Без сенсу, квітами обсаджують могили...

А скільки доль таки не склалося?

Не жили, не любили, не навчалися...

Бо хтось прийшов ґумовим кірзаком

І розтоптав майбутнє гнилим послідом,

Душив десятиліттями совком

І на житті робив смертельні досліди.

Знедолений народ, земля скривавлена,

Живе і виживає попри все,

Кимось постійно осміяна й знеславлена,

Та не безплідна – щовесни цвіте.

Поля все засівають ся, усе колосяться,

Люди крізь сльози навчилися співати,

Наспівами сумними, стоголосими,

Горе не може народ цей подолати.

У очі дивишся, а в них свобода,

Воля записана глибоко в ДНК,

Біда омиється в джерельних водах,

За майорить непереможний прапор в натомлених руках.

Міста і села неодмінно від будуються,

І сонце радісно промінь проллє,

Будівлі падають, дух не зруйнується!

І з запалом оцим – надія є!

Cristine@