Квіточка

Ніч варила пелюстки

Чорного тюльпана,

Кидала слова жорсткі,

Пісню розривала.

І пливли по казану

Хмари та сльозини.

Ложкою шкребла по дну

Відьма, та трусила

Перли, що з ріки вона

Місячно збирала,

Щоб тепер до казана

Вкинуті, заграли.

Ніч варила на любов,

На кохання вічне,

Щоб ніхто не поборов,

Душу не скалічив.

Ніч варила на любов,

Скільки є на віці.

Тільки хто ж туди додав

Зілля чемериці?