Зміст
  • Сльозливий Грудень (Фенікс*)
  • Фенікс (*Фенікс)
  • Чому ти настільки моя? (Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?)
  • Чому ти сьогодні мовчиш? (Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?)
  • Наодинці з мовчанням (Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?)
  • Моя втрачена Хоум
  • Ти лиш зброя
  • Руїни (Фенікс)
  • Давай не будем про війну?
  • Я не хочу жити в підручнику
  • Що ви здатні зробити?
  • Я ненавиджу війну
  • Думаєш, це так легко?
  • Завтра війна скінчиться
  • Бело, не плач...
  • Я рада, що тебе немає....
  • Душа не боїться втрат
  • Старий та Сонце
  • Я вбиваю себе ж собою
  • Три стакани вина
  • Тридцять дев'ять розтрощених мрій
  • Але під завалом не квітне весна
  • Невиліковна
  • Можливо я тільки крик
  • Можливо й тому ще жива
  • Душа не боїться втрат
  • Кладовище старих кораблів
  • Декілька літер на чорному
  • Мертва клякса в безодні чорнил
  • Німий диван
  • Ця війна розпочалась із зброї
  • Вибух (Фенікс)
  • Крик (Фенікс)
  • Божевільна
  • У Джавеліни немає Бога
  • У Джени закінчився час
  • Фотограф (*Фенікс)
  • 14.07 (Подивися на мертву "Лізу") (Фенікс)
  • Єдиний на мільйон
  • Справжнє кохання
  • Літак
  • Кораліна немає серця
  • 4.5.2
  • Тривога
  • Мій бог має дивне ім'я
  • 4.5.2

    Чотири. П'ять. Два.

    Ти кличеш вогонь на себе.

    Вдягаєш броню на шкіру і тиснеш хутчій на курок.

    Лежиш у окопах холодних і дивишся в фосфорне небо,

    Бо хтось запалив його знову, щоб ти назавжди замовк.

    І ба́йдуже їм, що десь там, тебе ще удома чекають,

    Дитина, родина і друзі, собака чи вірний кіт.

    Ці люди не бачили світу, тому вони мовчки стріляють.

    І ти стаєш сам під кулі, щоб вдома жили без бід.

    Чотири. П'ять. Два.

    Я кличу вогонь на себе.

    Знов пишу вірші про болюче, рятую людські серця.

    Кричу про важливі теми, збираю на перші потреби,

    І знаю, що тво́я зброя носить моє ім'я.

    Така ж невеличка ростом, холодна і б'є прицільно,

    Вона поміж груди пролізла, пронеслась навиліт, до сліз.

    Слова мої теж не всесильні, але вони поки що вільні.

    І я стаю поруч під кулі, щоб більше не бачити гільз.

    Чотири. П'ять. Два.

    Ми кличем вогонь на себе.

    Воюєм як можем, на рівних. Тікаємо вдвох в укриття.

    Війна не вщухає, палає. Я все ще тримаюсь за тебе.

    А ти ще тримаєшся дому і знову рятуєш життя.

    Під нами земля і країна. Наш дім і майбутнє дитини.

    Обійми стають міцніші, коли в нас зникає час.

    Ми схожі на смертників, знаєш? На тих, у яких хвилина.

    Тому стоїмо на своєму. Вогонь не розлучить нас.

    Проект «Фенікс».

    Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

    Вподобати!
    Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.