Пенсійний фонд і метавсесвіт

Дід Опанас нетверезо погойдувався, а Дзвінка зирила в окуляри. Замість очікуваних порожніх від натовпу кімнат перед очима простягся безмежний простір. Те саме, оспіване спливаючою рекламою “Єдине вікно”, стояло по центру зали, а від нього в безкінечність зміїлася та тікала черга з охочих усе ж таки отримати послуги швидко й без очікування. Особливо тішила довжелезна шеренга осіб, що йшли поза чергою.

Дзвінка сьорбнула крізь зуб.

Різко зняла окуляри й похитнулася від дезорієнтації. На голографічному табло, де візуалізувалася нумерація та час очікування, її власний “1001” раптом позначився поміткою: “переміщено в метапростір”.

— А якщо я хочу назад у звичайний світ? — вже за годину додзвонилася Нептунівна до техпідтримки.

— Беріть новий номерок і ставайте в чергу, — пролунала відповідь. Дзвінок скинули, але не до кінця (мабуть, трубка була старого достільникового зразка), тож бабуся почула те, що точно не мало лунати від імені стабільної державної техпідтримки:

— Ходять та ходять туди-сюди, — кривлявся по той бік зв'язку консультант, розбиваючи вщент останні уявлення Дзвінки про ідеали. — То їм реал, то подавай метапростір…

Через чверть години в черзі до термінала максимально задумана та зібрана Дзвінка нарешті побачила перед собою знайоме табло:

“Виберіть державну послугу,” — пропонувало воно й мерехтіло вже на зубок вивченими піктограмами та написами.

Обравши зображення могили, бабуська впевнено натиснула “так”.

“УВАГА!

Шановний користувачу, вітаємо вас із тим, що попри вік ви все ще з нами.

Змушені попередити вас та ваших супроводжуючих (у разі їхньої наявності або необхідності), що в разі багатократного бронювання місця в черзі та зухвалої безпричинної неявки в обраний час штраф знімається у гривнях за курсом Національного банку відповідно до штрафних санкцій, встановлених державним регулятором.”

— Влипла ти, Дзвінко, — весело гикнув дід Опанас, за що мало не отримав в брову, а заодно і в місце під державне око.

— Ууу, старий дідуган, — смикнула Нептунівна його своєю клюкою, — не зловтішайся, я кожен талон бронювала за тобою. Тож винен державі будеш ти !

Опанас змінився в лиці та уявив шалені потуги мовної моделі “Держава та ти”.

Витягши з кишені чекушку, дід добряче хильнув та поспостерігав як Дзвінка заповняє анкету. На місці ПІБ заявника гарно вписалося ПІБ Опанаса, того самого покійника, якого згідно тої ж анкети потрібно в віртуальному світі відспівати.

— О-о-о… Дзвінко, мені чекушки буде мало, для такого роду забави, мені тре горілки щоб аж живіт проїло до дірки..