Дай нам царя

Зима весь час вертає... ніяк не здасть позиції свої,

А хтось на картах й гущі кавовій щодня гадає,

Коли ж вже прийдуть теплі, безтурботні дні?

З щитом розколотим додому воїн повертає.

Та поки переважно їх, немов так треба, приносять на щиті,

Яле їх рідні та кохані у цей скорботний час,

Не думали, і вже ж ніяк не прагли, лишитися на самоті,

А їх втішають, це ж герої, бо до кінця виконують наказ...

Але судить наказ злочинний, чи судити з себе починати?

Злочинця справжнього не видно серед табуна,

І сперечаються хто гірше, бо когось вибрав царювати,

Кричимо, «Дай нам царя!», та всюди кров і наша в тім вина!

6.03.24