Доля Відьмака

Один, це так і є, це не здалося,

Я мов «відьмак», забрала все імла,

Лиш вітер тихо перебира волосся,

Та зранку сам...тебе уже нема...

Приходить день, несе нового монстра,

Не дітися нікуди та не відвернути,

Але на граблі наступаємо ми просто,

І кажемо що цих уроків не забути,

Сколихана хвилина у гігантську хвилю,

Мить тягнеться сувоєм крізь віки,

Про щось цікаве й невідоме мрію,

Але мої щоденні дії не дуже говіркі...

11.03.24