Самотній вовк
30071
Ой знаєте,людоньки милі?!…
Народилися, всі ми,щасливі
З душею прозорой,мов скло
Що несла,тільки тепло.
Та ,що ж нас так згубило
Душу нашу забруднило
Вся ця заздрість,біль утрат
Став ворогом брату брат.
Крові стали не боятись
Навчилися захищатись
Тільки в ночі,душа ниє
Мов самотній вовк виє.
Щоб оцінити твір, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
⋯