Пекельна мразота

Привіт вам із пекла! Я тут з вами знову!

Пропонували ще пожити і не сприйняли відмову,

Ледь виперли мене з того світу вищі сили,

Побачивши мене, мертві рили могили.

Від мене відхрестився навіть сам Сатана,

Кричав він: "Тільки не ця дура! Тільки не вона!"

Самогубці шкодували, що не можуть вмерти іще раз,

При думці, що мене можна здихатись, всі приходили в екстаз.

Зазирнувши в мою душу, боги п'ють "Валідол",

Зате демонам пофіг, вони тягнуть прикол.

Я спалю сотні міст лиш заради розваги,

Жалюгідні покидьки не варті навіть уваги.

Навіщо мені совість? Лише жити заважає!

"Така спокійна!". Що, ніхто так більше не вважає?

Втопила власну совість у міцному алкоголі,

І знов життя вирує у крові та рок-н-ролі.

Навчання вже нагадує суцільну шизу,

Хто не адаптувався, лежить мертвим внизу.

Більше ніяких нервів! Тільки помста та знущання!

До біса все! У мене нове хобі — руйнування.