Каяття

Ми беремо в борг дні у користі,

Потакаючи дивацтвам дівки-молодості,

Дівки вітряної і похітливої;

То нестримно запальної, то такої непривітливої.

Смітимо своїм завзяттям, як пожежа попелом,

І п’ємо життя – пропади все пропадом!

Каяття приходить лише в старості,

Коли тіло вже пройметься смерті холодом,

Коли дні сплюндровані відгукнуться золотом.

Та борги, як зашморг – душать в старості,

Ми лишаємо пособі лише слід на паперті.