Блакитний понеділок

Білий седан “Езотерик” наповнений ароматом шавлії для нейтралізації "енергетичних перешкод", плавно зупинився біля ультрасучасного медіацентру корпорації "Лапша-Медіа".

Це місце нагадувало величезний лабіринт, який відображав усі можливі реальності, створені обманом і маніпуляціями.

“Шкода, що немає Софії. Її карти Таро допомогли б зрозуміти, чи я рухаюсь в правильному напрямку” — подумав Христофор та запалив цигарку, випускаючи з рота тонкий струмінь диму, заспокоюючи себе.

“Зомбарський — майстер маніпуляцій. Його "25-й кадр" і звукові сигнали перетворили пів країни на слухняних споживачів. Чудовий працівник для наших вельмишановних жидомасонів та їх босів рептилоїдів. Однак потрібно не втрачати пильності, щоб не стати пішаком у його грі, якщо він щось приховує”.

Хол зустрів Христофора какофонією барв та звуків. З усіх боків мерехтіли голографічні екрани, кожен з яких боровся за увагу глядача.

На одних, з блиском та гучними фанфарами, демонстрували чудодійні пластирі, що, за запевненнями дикторів, лікували від усього — від банальної застуди до екзистенційної нудьги. Пластирі змінювали колір, випромінювали сяйво та навіть випускали легкий димок з ароматом лаванди, створюючи ілюзію ледь не магічного зцілення.

На інших екранах, під ритмічну музику та візуальні ефекти, що заворожували рекламували магічні пігулки «Успіх+», обіцяючи миттєве збагачення, безмежну харизму та вирішення всіх життєвих проблем. Зображення змінювалися з калейдоскопічною швидкістю: ось людина, що ледь зводить кінці з кінцями, за мить перетворюється на успішного бізнесмена в дорогому костюмі, оточеного розкішшю.

Поміж цим хаосом, на кількох найбільших екранах, мерехтіло обличчя самого Юди Брехньовича Зомбарського. Його самовдоволена усмішка, здавалося, пронизувала весь простір, а очі, здавалося, слідкували за кожним відвідувачем, створюючи неприємне відчуття постійного спостереження.

Христофор зупинився на мить, відчуваючи легке запаморочення від цього візуального шквалу. Він ледь стримав посмішку, спостерігаючи за цим цирком абсурду, але швидко опанував себе, розуміючи серйозність своєї місії.

Секретарка, яка сиділа за круглим столом з кристалів, поманила його рукою.

— Юда Брехньович чекає на вас у своїй астральній кімнаті, — промовила вона і кивнула в напрямку ліфта, — Він передбачив Ваш прихід.

Детектив увійшов до кабінету Зомбарського, що більше нагадував футуристичний храм. Стеля була вкрита люмінесцентними панелями, які створювали ілюзію зоряного неба. Сам медіамагнат сидів у кріслі, оббитому шкірою "веганських" драконів, і розглядав Христофора зі змішаним виразом цікавості та зверхності. Він був низького зросту. Подейкували, що коли він спав в садочку через нього переступили кілька дітей і не сказали вихователям.

— Христофоре, які гості! Детектив з таємної організації власною персоною. Як вам наша нова реклама астропрограм для самовдосконалення? Працює на 87% людей, без захисту! — вигукнув він, не приховуючи захоплення від власної геніальності.

— Я не щодо реклами, — холодно відповів Христофор та зупинився перед столом медіамагната. — Нас цікавить ваша діяльність у сфері... скажімо, прихованого впливу на свідомість. Особливо щодо тих, хто ще не вірить у наше бачення світу.

Зомбарський зіскочив з крісла і пішов до панелі управління. Одним рухом він викликав голограму мозку, що пульсувала зеленим світлом.

— Так ми весь час працюємо над цією технологією. З нових звукових ефектів ми додали сигнал на частоті 396 Гц у кожен ефір, і люди починають піддаватися тривозі. А ось це, — він вказав на червону точку, що блимала в одній частині голограми, — це наш 25-й кадр. Він працює на підсвідомість, змушуючи людей обирати потрібний варіант у будь-якій ситуації.

— Це звичайно чудово. Але мені потрібні методи, що допоможуть знайти науковірців? — відрізав Христофор, відчуваючи, як терпіння починає вичерпуватися.

Зомбарський на мить застиг, його самовдоволена посмішка зникла, натомість на обличчі з'явився вираз задуми. Він обійшов свій стіл, немов хижак, що вибирає жертву, і зупинився навпроти Христофора, пильно дивлячись йому в очі.

— Ми керуємо світом, і знаємо майже все, — тихо промовив він, а голос звучав тепер не так хвалькувато, як раніше. — Однак… існують тіні. Люди, на яких наш вплив слабкий або взагалі відсутній. Їхній захист… він дивує.

— Алюмінієві шапочки? — здогадався Христофор, хоча нутром відчував, що справа тут серйозніша.

Зомбарський не відповів одразу. Він підійшов до вікна, за яким відкривався панорамний вид на місто, залите вогнями вечірньої ілюмінації та нарешті промовив:

— Саме так… та не тільки. Вони не просто ховаються під фольгою. Це лише примітивний рівень. Вони розробили системи екранування на основі феритових сердечників, генератори білого шуму, що блокують наші звукові сигнали, та навіть спеціальні фільтри для очей, що нейтралізують вплив 25-го кадру. Кажуть, вони вивчають вплив електромагнітних полів на свідомість і розробляють контрзаходи. Ті, хто носить шапочки правильної товщини, майже недосяжні для наших сигналів. Але це лише верхівка айсберга.

— Не думав, що науковірці зайшли так далеко! — вигукнув вражений Христофор.

— Кажуть, вони… готуються. Їхні методи захисту еволюціонують, дозволяючи їм переховуватись від нашого всевидючого ока. Стають сильнішими з кожним днем. Все почалося з об'єднання двох найбільших груп: так званих вакцинаторів та круглоземельників. Уявіть собі цей вибуховий коктейль! — Зомбарський повернувся, його очі блищали дивним вогнем, сумішшю страху і захоплення.

“Якщо те, що він каже, правда, то це серйозніше, ніж я думав, — подумав Христофор. — “Якщо науковірці зможуть протистояти нашому впливу, це може поставити під загрозу всю систему”

— Чи відомо Вам щось про Валерія та Марту Глобусових? — Христофор намагався зберегти спокій, хоча відчував, як напруга зростає.

Зомбарський підійшов до консолі і почав швидко вводити дані. На екрані з'явилися фотографії двох людей.

— Перевіримо… Валерій Глобусовий… колишній інженер, працював у галузі торсійних явищ кілька років тому. Однак… — Зомбарський замовк, на його обличчі з'явилася тінь. — Піддався впливу… секти круглоземельників. Зник. Теперішнє місцеперебування невідоме. Марта Глобусова… працювала на "Фарма-Ілюзіон Корпорейтед", звільнена нещодавно. Причина… — він знову зробив паузу, — …засекречено.

— Ця інформація мені або вже відома, або не приносить жодної користі. Мені потрібно знайти штаб науковірців! — наполягав на своєму Христофор.

Зомбарський відійшов від консолі на його обличчя читався сумнів та тривога.

— Їхній штаб… — промовив він зробивши паузу та понизивши голос до шепоту, — …за легендами знаходиться в зоні 51.

— Що за зона 51? — Христофор насупився.

— Невідомо. Ми не знаємо точно де вона знаходиться. Але якщо ви можете використати метод попередніх життів та вирушите до Астралу… — і Зомбарський зіщулився промовляючи останню фразу.

Христофор подивився на Зомбарського з презирством.

— Зрозуміло. Отже, моя єдина можливість дізнатися про таємничу зону 51 це ризикнути життям?

— На жаль, так. Це єдина можливість, детективе Колумбійський, — промовив Зомбарський вертаючись до свого крісла. — Якби це було так просто ми б давно їх виявили та знищили. Поки що ніхто не наважився пожертвувати життям, щоб дізнатися, де знаходиться ця зловісна зона 51.

— Тоді мені доведеться це зробити,— холодно вимовив Христофор та розвернувся до виходу.

— Щасти Вам, детективе, — кинув йому на прощання Юда Брехньович Зомбарський.

«Справа стає дедалі серйознішою й небезпечнішою. Не думав, що все зайде так далеко», — розмірковував Христофор Колумбійський, прямуючи до єдиного астрального гіда в Забобонську — Григорія Псевдосвітюка. Тільки він міг забезпечити безпечне входження в Астрал для непідготовлених.