Голос-мов віскі..

Його голос – мов віскі на рани,

Обпікає і вабить гріхом.

То шепоче, як тиша оманна,

То бажання дарує одно.

Я п'янію від кожної ноти,

Що у голосі ніжно звучить,

Як вітер, що пестить висоти,

І як шепіт, що душу мовчить.

Він тоне в мені оксамитом,

Зриває зі струн всі слова,

І серце, налите блакитом,

У ритмі його ожива.

Я вдихаю той голос, як пристрасть,

І тону в глибинах без дна.

Що він робить зі мною? Не знаю…

Але знову хмелію одна.