Поезія — бунт проти сірого світу

Поезія – бунт проти сірого світу,

Коли кожен рядок, наче вибух вогню.

То крапля отрути, то квіти розквітлі,

То темрява ночі, то світ на краю.

Вона не підкориться владі і нормам,

Не стане мовчати, коли душу щось рве.

Поезія – у венах, у тиші й на святі,

У серці, що вірить і досі живе.

Вона не питає й лише проникає

В думки, у зіниці, у ритм голосів.

Вона – то свобода, що крила ламає,

Щоб дати з уламків нових злетів слів.