Мій пліт

У небі мовчазному - рев ракет, десь пів на п’яту ранку,

Немов сполохані дикі звірі, зчиняють люди метушню,

Дивно поводяться, повзуть у коридор, обсмикують фіранку,

Чи просто, мовчки, варять каву, гірку, запашну...

Гортають в соц.мережі між довгих стрічок порожнечу,

Сидячи в коридорі, до грудей притискують кота,

Чи заганяють в ванну, мов у бетонний склеп малечу,

В житті була мета, хоча, як з’ясувалося — не та...

Не ті пріоритети, і до життя не припасованії плани,

За існування, свого часу, не так, не тим, не те казав...

У вир життя та смерті кораблі щодня відводять капітани,

А мій незграбний і мерзенний пліт іще й не відпливав...

21.03.2024