Стрімкість

Як пролітає повз життя, вже не встигаєш помічати,

І не встигаєш фіксувати ніяких кардинальних змін,

Згадалося дитинство, як доводилось бува, чекати,

Коли вже черепаха-день скінчить повільний плин...

За роком рік ми біжимо і час за нами не встига,

Розкручуємо землю, намагаючись щомить зійти,

І смерть для нас буває мов стара і зла карга,

А іноді є втіленням дитячої святої простоти...

Буває так що тиха ніч не схожая на день і його біль,

І нам дарує образи спотворені свої на самоті,

А іноді зливається в якийсь нерозбірливий кисіль,

Коли не п’ється кава, й співаються лише сумні пісні.

Коли, хоч ти й молодий, твій вік екватор перейшов,

В прогалинах волосся бачиш пасма з сивини,

Все тільки почалось, себе ще навіть не знайшов,

А вже звикаєш до землі, де неосяжність глибини...

22.03.2024