Чув голос

Чув голос, що розбиває серце,

Той самий який руйнує мури,

Як світло що відбивалось в скельцях,

Як мова, яку давно забули...

Той вітер що ворушив волосся,

Чубами грався на чолах гордих,

Їдкою слиною я обпікався,

Яка стікала по хтивим мордам.

Живив живицю й живився нею,

В бурштині яснім застиг слізьми,

В лайні я дивом зростив лілею,

За що й судилось страждать мені.

Мій Бог вже мертвий, нема живому

В мені вже місця, бо мертвий я,

І склавши руки, я обіймусь з землею,

І буду плакати мов немовля...

28.09.24