Пришли мені

Пришли мені фотку, де ти вмираєш, пізнавши істину,

Просто пришли, хіба тобі треба на те причина?

І я її тоді, смакуючи, довго їстиму, їстиму, їстиму

Втомленим мозком, беззубим ротом, сліпими очима.

Пришли мені серце, ще живе, обпалене кривавою вірою,

Щоб я чув його поштовхи, довгі, як сама тривожність,

Щоб мої очі надивилися, порожні, досхочу, повною мірою,

Щоб в мені, зруйнованому, виростала свята безбожність.

Пришли мені ніжність таку, щоб дихання збилося

Щоб шовки найтонші грубим сукном здалися

Щоб ранкове лагідне сонце зашарілось і знітилося

Пришли мені ніжність свою — тремку, невиліковну ніжність.

29.01.25