Петро Гузiк "the end"

Я вже дійшов до краю

Назавжди зачинилися двері раю

Мою душу розірве мій власний крик

Я проклятий, бо до тебе так звик

Найгарніші квіти виростають з бруду

Наймиліші люди, зазвичай паскуди

Душу і серце віддав тобі оптом

Повернула їх мені розтоптаними

Будучи готовим заради тебе на все

Дивлюсь твоїй байдужості в лице

Байдужості, що неначе змія

Стискає та душить. Пощади нема

Померло серце захлинувшись кров’ю

Від сліз давно уже немає болю

Лише моє відчинене вікно

Запропонує мені шлях на волю.

02.04.2025

для М, завжди для М