Недопалок

Чупакабрило

Стрімалось.

Шниряві корєші тинялися кругом.

Мутнячили біля ларька,

Де мусора пизділи під двором.

— Сцися, малий, Чубакабрила! —

Батяня синові сказав.

— Він уже всіх тут замогилив,

Навіть баригу заморкав.

Взяв син заточку-дрин з барсетки,

І попиздячив в густирок,

Де в бур’янах, шо біля АТБ-шки,

В тумані лидів той упирок.

І ось, крізь смог і запах пива,

Шелест пакетів на вітрах —

Чупакабрило виліз криво,

З бичком зажатим у зубах .

Зчепились ми. Летіли іскри

Нявчав за гаражами кіт…

Чупакабрило без напрягу

Собі в очкó сам дрин заніс.

— Ти порішав, Чубакабрила? —

Спитав пахан, надпивши шквас.

— Ага, тепер ця гомодрила

Вже не кошмаритиме нас!

Шнирялось.

Бомжі синячили в помийці,

Веркрутились задля пивка.

Й ламеньки мóри на вокзалі

Косячили щось іздаля.