Доля

Вау, дуже круто! Прочитала би повноцінну книгу!

Дякую))

Читала на одному подиху. Дякую.

Дяка❤️

Доброго дня! Трішки поправити - і чудесно, мереживо доль, мені дуже сподобалося!!! Вдячна !!!

Дякую за відгук)

Сподобався текст. Ніби ідея банальна - доля плете нитки-долі, але Вам вдалося показати її зі свого власного оригінального боку))) Цікава деталь про ножниці, про переживання Долі, що вона не байдужа, турбується про дитячі ниточки і не любить жорстокості. Вдячна за історію, читала із задоволенням!

Дякую)☺️

Мені дуже сподобалася Ваша історія. Починалася як казка, та не для діточок. Єдине, чого мені трохи не вистачило - це кінцівка. Хотілося чогось такого, ніби потім стара бере до рук порізані нитки і зв'язує ці нитки між собою. Це вже не тонке мереживо, а тканина, яка має грубі вузли, як рани після загоєння. Щоб дати читачу надію, що все мине, але шрами залишаться. Та це моя суб'єктивна думка. І без цього твір вийшов чудовий!

Дякую за відгук. Можливо Ви праві. Мені хотілося завершити саме на цьому моменті, бо читач і сам розуміє, що буде далі. Тому і закінчила в очікуванні такого недоброго моменту.

Ідея перегукується із грецькою міфологією (Мойри), але авторський задум дуже непоганий)

Дякую)

Цікава задумка, тільки не ясно, а звідки помічниця знала які, коли ножиці підносити? Спочатку, складається враження що це жінка говорить коли які їй треба, а в кінці виявляється, що вона цим і не кирує...

Ножиці з'являються у певний момент самі, дівчинка їх лише приносить. Хто цим керує? Можливо Бог, або будь-яка інша сила. А можливо і самі люди, своїми вчинками.

Відповідно, війна забирає теж згідно долі, а не абияк